Рішення №465398


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


19.02.2007 Справа № 33/83 (16/165)

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)

суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Лазаренко Л.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Меркович Валерій Борисович, директор, протокол №15 від 02.04.2001р;

від відповідача: Казак Дмитро Анатолійович, представник, довіреність №53 від 03.07.2006р;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українсько-Угорського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „МАМ”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2006р. у справі №16/165

за позовом: Українсько-Угорського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „МАМ”, м. Дніпропетровськ

до: відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 1993335,80 грн.


ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2006р (Разіна Т.І.) позов про стягнення з відповідача 103 249, 90 грн 20 коп основного боргу, 12389,90 грн 3% річних, 44490,08 грн інфляційних витрат, 10301 грн витрат за зберігання товару, 1378207 грн 20 коп збитків задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 103249,20 грн основного боргу, 44490,08 грн інфляційних втрат, 3% річних в сумі 11 398 грн 90 коп , 1601,29 грн державного мита та 118 грн витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано ст. ст. 161,162 ЦК УРСР, ст. 193 ГК України, тим що спричинення збитків позивачем не доведено, надання послуг зі зберігання не передбачено договором від 06.06.2002р № 22-1472-02.

Не погодившись з зазначеним рішенням позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. Скаржник зазначає, що оскільки дія договору закінчилася 31.12.2003р, товар відповідачем не оплачений, то останній повинен відшкодувати збитки на суму 1378 207, 20 грн. 3% річних становить 12 389,90 грн, а ні 11 389,90 грн, як зазначив господарський суд.

16.02.2007р позивач подав заяву відповідно ст. 101 ГПК України, в якій зазначає, що відповідач зробив часткову передплату товару, тобто з цієї події визначається строк і порядок відвантаження товару зі складу постачальника у м. Дніпропетровську і з якого відповідач повинен повністю розрахуватись за товар. До заяви додано лист №290 від 21.11.2005р, направлений відповідачу з вимогою про вибірку товару в строк до 10.12.2005р. Скаржник не зазначив підстави з яких цей документ не був представлений господарському суду, усно пояснив, що суд ці докази не витребував.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає вимоги позивача необґрунтованими, стверджує, що господарський суд неправомірно поза межами строку позовної давності стягнув 3% річних та інфляційні втрати. Просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 12.02.2007р оголошувалась перерва до 19.02.2007р

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

06.06.2002р. між відповідачем - Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (отримувачем) та позивачем - Українсько - угорським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "МАМ" (поставщиком) було укладено договір №22-1472-02, згідно із пунктом 1.1 якого поставщик зобов’язується поставити, а отримувач прийняти та оплатити запчастини до гідравлічних пресів; найменування, кількість, ціна та строк поставок товару визначені у специфікації, яка додається до договору та є його невід’ємною частиною;

Згідно пункту 4.2 вищезазначеного договору розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом 50% передоплати та 50 % по факту поставки; поставка протягом 3-х днів після передоплати; оплата здійснюється на протязі 5-ти днів після поставки;

На виконання умов договору відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти у сумі 104 866 грн. 80 коп. у якості передоплати за пластини за договором від 06.06.2002р. №22-1472-02, що підтверджується банківською випискою від 17.07.2002р.;

Отже, позивач повинен був здійснити поставку продукції до 20.07.2002р.;

Позивачем було поставлено відповідачу запчастини до гідравлічних пресів (надалі –продукцію) на суму 208 116 грн. 00 коп., що підтверджується накладною 22.07.2002р. №212/2002;

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 103 249 грн. 20 коп.

Вказана заборгованість відповідачем не оплачена, чим порушено умови договору щодо повної оплати товару протягом 5 днів після поставки.

Згідно ст.ст. 161, 162 ЦК УРСР (що діяв на момент вчинення правочину), ст. ст. 525, 526 ЦК України, нині діючого, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином заборгованість за поставлений товар в розмірі 103249,20 грн підлягає стягненню і позов в цій частині правомірно судом задоволено.

Позивачем пред’явлено до сплати 1378 750 грн 20 коп збитків, що становить вартість виготовленого для відповідача товару без врахування вибраного по накладній №212/2002 від 22.07.2002р згідно заяви про уточнення позовних вимог від 09.08.2006р (т.2 а.с.74).

Згідно ч.1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що продукція, яка виготовлена позивачем і знаходиться у нього на зберіганні виготовлена на підставі договору від 06.06.2002р №22-1472-02. Сертифікати якості свідчать про те, що продукція виготовлена на протязі 1998-1999рр.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на протязі 3х днів після передплати. Строк передплати не встановлений. Тому згідно ст. 165 ЦК УРСР, 530 ЦК України позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою щодо здійснення 50% передплати. Цього позивачем зроблено не було.

Твердження скаржника, що такою вимогою слід вважати пред’явлення позову є помилковим, оскільки пред’явлення позову є одним із заходів захисту порушеного права. Але на час звернення з позовом право позивача на вимогу передплати порушено не було.

Таким чином вимога щодо стягнення збитків в розмірі 1378 207, 20 грн є необґрунтованою і правомірно не задоволена судом.

Вимога щодо стягнення заборгованості за зберігання товару в розмірі 10 301 грн відноситься до збитків, які як зазначено вище задоволенню не підлягають.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних за прострочку виконання грошового зобов’язання в частині перерахування 103249,20 грн боргу за вже поставлену продукцію за період з 01.08.2002р по 01.08.2006р в розмірі 12 389,90 грн.

Також заявлено до стягнення інфляційні втрати за цей ж період виходячи із суми боргу 103249,20 грн.

Відповідно до ст. 214 ЦК України (ст. 625 Цивільного кодексу України) боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивач розрахував 3% річних та інфляційні втрати за чотири роки, тобто поза межами строку позовної давності, суд першої інстанції з таким розрахунком погодився (т.2 а.с.74)

З урахуванням строку позовної давності апеляційний господарський суд перерахував розмір інфляційних втрат та річних. За період з 01.08.2002р по 01.08.2005р підлягає стягненню 34361,20 грн інфляційних втрат, 9292,43 грн –3% річних.

Таким чином в цій частині рішення підлягає зміні. Відповідно підлягає зміні сума стягнутих з відповідача судових витрат.

За наведених підстав доводи скаржника до уваги не приймаються. Згідно ч.1 ст. 101 ЦПК України додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Подавши 16.02.2007 р додаткові докази у вигляді листа №290 від 21.11.2005р позивач не обґрунтував причин, з яких цей документ не був представлений суду першої інстанції Його заява в порядку ст. 101 ГПК країни має характер додаткових пояснень. Тому вказаний лист апеляційна інстанція до уваги не приймає. До того ж цей лист містить вимогу щодо повної оплати товару, а ні здійснення передплати.

17.11.2006р на виконання рішення господарський суд видав наказ (т.2 а.с.137)

Якщо не виконані рішення або постанова залишені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, господарський суд виносить ухвалу про повне або часткове припинення стягнення за зміненим у відповідній частині рішенням, постановою.

Керуючись ст. ст. 103 –105, 122 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українсько-Угорського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „МАМ”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2006р. у справі №16/165 змінити в частині стягнення 3% річних та інформаційних витрат.

Другу частину резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського”, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на користь Українсько-Угорського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „МАМ”, м. Дніпропетровськ 103249,20 грн основного боргу, 34361,20 грн інфляційних втрат, 9292,43 грн 3%річних, 1469 грн витрат по сплаті державного мита, 10,96 грн витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

          В решті рішення залишити без змін.

Господарському суду припинити стягнення 10128 грн 88 коп, інфляційних втрат, 2106 грн 47 коп 3%річних, 132 грн 29 коп витрат по сплаті державного мита, 107,04 грн витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.


Головуючий суддя О.В.Джихур


Судді: О.М.Виноградник


О.М.Лисенко