Рішення №466769

Справа № 22-ц - 0065                                             Головуючий у 1 інстанції Оладько C.I.

Категорія   12                                                                                        Доповідач Лащенко В.Д.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

15 січня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф., Червінко К.С. при секретарі - Зозулі Н. С

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду від 5 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особи ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири. В позовній заяві зазначала, що з 1993 року перебувала з ОСОБА_6 у фактичних шлюбних стосунках, а з ІНФОРМАЦІЯ_1 у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.

23 серпня 2001 року вона за належні їй кошти придбала квартиру АДРЕСА_1. Гроші в сумі 28 649 грн. особисто передала власнику квартири ОСОБА_2, про що остання видала розписку. Договір купівлі-продажу вона не оформила, оскільки виїхала з міста у зв'язку з відпусткою.

Після смерті ОСОБА_6 вона дізналася, що 27 червня 2002 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, покупцем в якому зазначено ОСОБА_6, який на придбання квартири не сплачував коштів.

Просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу квартири в частині покупця квартири, вказавши належним покупцем позивачку.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, посилаючись на те, що 23 серпня 2001 року позивачка ОСОБА_1 передала їй гроші в сумі 5 500

умовних одиниць за квартиру АДРЕСА_1. Вказані гроші належали ОСОБА_1

27 червня 2002 року було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, проте покупцем було зазначено ОСОБА_6, який запевнив її про те, що така домовленість була з ОСОБА_1 Оскільки ОСОБА_6 ввів її в оману стосовно згоди ОСОБА_1 на укладання договору купівлі-продажу, яка фактично такої згоди не давала, просила визнати вказану угоду недійсною на підставі ст. 56 ЦК України.

Рішенням Ірпінського міського суду від 5 вересня 2006 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовлено в задоволені позовних вимог.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 з 1993 року по грудень 2002 року перебували у фактичних шлюбних відносинах, а з грудня 2002 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 27 червня 2002 року ОСОБА_6 придбав у ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору продаж вчинено за 28 649 грн., які продавець одержує при підписанні угоди.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. При його житті договір купівлі-продажу ніким не оспорювався.

Суду першої інстанції не було надано безспірних доказів того, що при укладанні договору купівлі-продажу гроші за квартиру продавцю не передавалися.

Обґрунтовано судом першої інстанції не взята до уваги розписка ОСОБА_2 про отримання від ОСОБА_1 5 500 умовних одиниць за квартиру АДРЕСА_1 ще до укладання договору, оскільки вона суперечить умовам договору купівлі-продажу зазначеної квартири.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

За таких обставин рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 в задоволені вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири в частині покупця квартири скасуванню не підлягає.

Правомірно суд першої інстанції відмовив у задоволені і позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з підстав, передбачених ст. 56 ЦК України (1963р.). Помилка, на яку посилалася ОСОБА_2, як на підставу визнання договору купівлі-продажу недійсним, не має для неї істотного значення, що вплинуло на її волевиявлення.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть бути враховані, оскільки не відповідають дослідженим у суді доказам та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 306, 308 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ірпінського міського суду від 5 вересня 2006 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.