Рішення №79461


ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.08.06р.


Справа № 10/228-06


За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківське", с. Шевченково

до Приватного підприємства "Квінт", с. Шевченково

про стягнення 223 233,00 грн.


Суддя Кощеєв І.М.


Представники:

Від позивача: Тіхончак І.В.( дов.№ б/н від 18.04.06р.)

Від відповідача: не з"вився


СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до Відповідача про відшкодування збитків у сумі 223 233 грн., які зазнало ТОВ "Шевченківське" в період дії договору управління майном від 02.08.2004 року, а точніше до визнання його господарським судом недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог, Позивач зазначає на тому, що під час дії договору управління майном від 02.08.2004 р., який було визнано недійсним, Приватне підприємство "Квінт" користувалося предметом даного договору не сплачуючи жодної плати за користування. В процесі користування предметом визнаного недійсним договору, Відповідачем за час з 01.06.2005 р. по 01.06.2006 р. було безпідставно набуто майно у вигляді несплачених за користування цим об"єктом коштів. Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого ) без достатньої правової підстави ( безпідставно набуте майно ), зобов"язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави ( Глава № 92 ) застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, Позивач стверджує, що Відповідач з моменту укладання недійсного договору, без достатніх правових підстав безоплатно користувався майном яке належало ТОВ "Шевченківське", зберігши за рахунок Позивача вартість користування цим майном в розмірі 223 233 грн. Вартість користування майном за період з 01.06.2005 р. по 01.06.2006 р. визначена шляхом експертної оцінки від 01.06.2006 р.

Представник Відповідача тричі на виклик суду у судове засідання не з'явився. Відповідач був належним чином повідомлений про місце і час проведення судових засідань.

Господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні за згодою представника Позивача було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.08.2004 р. між ТОВ "Шевченківське" ( Установник управління ) і Приватним підприємством "Квінт" ( Управитель ) було укладено договір № 5 управління майном, згідно з умовами якого Установник управління передає в управління, а Управитель зобов”язується за плату здійснити від свого імені управління цим майном в інтересах Установника управління.

Відповідно до п. 3.1 договору, Установник управління зобов’язується щомісячно сплачувати Управителю винагороду за виконання цього договору у розмірі 10 % від вартості предмету управління грошовими коштами. Відповідно до переліку майна передаваємого в управління, вартість вказаного майна складає 1 180 406 грн. 85 коп.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України, за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно ( ст. 1030 ЦК України )

Згідно зі ст. 1032 ЦК України, установником управління є власник майна.

Ст. 1033 ЦК України передбачає, що управителем може бути суб'єкт підприємницької діяльності. Вигодонабувач не може бути управителем.

Відповідно до ст. 1034 ЦК України, вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління.

Управитель управляє майном відповідно до умов договору. Управитель може відчужувати майно, передане в управління, укладати щодо нього договір застави лише за згодою установника управління ( ст. 1037 ЦК України ).

Згідно із ст. 1042 ЦК України, управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном. Управитель майном, якщо це передбачено договором, має право відраховувати належні йому відповідно до частини першої цієї статті грошові суми безпосередньо з доходів від використання майна, переданого в управління.

Ст. 1043 ЦК України передбачає, що управитель, який не виявив при управлінні майном належної турботливості про інтереси установника управління або вигодонабувача, зобов'язаний відшкодувати установникові управління завдані збитки, а вигодонабувачеві - упущену вигоду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2006 р. по справі № Б 26/75/04 Договір № 5 управління майном від 02.08.2004 р. укладений між ТОВ "Шевченківське" і Приватним підприємством "Квінт" був визнаний недійсним у межах справи про банкрутсво за заявою ліквідатора. Підставою визнання вказаної угоди стало те, що зазначене майно знаходилося в заставі ЗАТ КБ «ПриватБанк», який не давав згоди на передачу майна в управління.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину, згідно із ст. 203 ЦК України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства ( 1. ).

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.






Ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач вважає, що породжуючим правовим наслідком визнання зазначеного договору недійсним є відшкодування збитків, які понесло ТОВ "Шевченківське" в період дії договору управління майном, а точніше до визнання його господарським судом недійсним. Так, за твердженням Позивача під час дії договору управління майном від 02.08.2004 р., який було визнано недійсним, Приватне підприємство "Квінт" користувалося предметом даного договору не сплачуючи жодної плати за користування. ТОВ "Шевченківське" вважає, що в процесі користування предметом визнаного недійсним договору, Відповідачем за час з 01.06.2005 р. по 01.06.2006 р. було безпідставно набуто майно у виді несплачених за користування цим об"єктом коштів.

Наведене обгрунтування Позивачем своїх позовних вимог, суд вважає необгрунтованим та таким, що не відмовідає вимогам чинного законовдаства та матеріалам справи.

Так, укладений між стронами 02.08.2004 р. договір № 5 управління майном ( визнаний судо недійсним ) є договором управління майном, згідно з умовами якого Позивач передає Відповідачеві на певний строк майно в управління, а Відповідач зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах Позивача ( Вигодонабувача ).

Тобто, Відповідач безпосередньо не повинний був користувавався майном ( доказів безпосереднього користування не надано, також не надано на вимогу суду - акту приймання-передачі зазначеного в договорі майна ), він повинний був здійснювати лише управління цим майном, але в інтересах Позивача, який за чинним законодавством і умовами договору є Вигодонабувачем.

Крім того, відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не доведено те, що Відповідач з моменту укладання договору ( визнаного судом недійсним ), без достатніх правових підстав безоплатно користувався майном яке належало ТОВ "Шевченківське", щодо збереження за рахунок Позивача вартості користування цим майном в розмірі 223 233 грн. ( визначеної шляхом експертної оцінки від 01.06.2006 р. ).

Господарський суд, відповідно до ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Наданий Позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог Звіт про оцінку ринкової вартості майном, що належить ТОВ "Шевченківське", виконаний Суб’єктом оціночної діяльності –фізичною особою підприємцем «Скачко І. П.», який складається з двох аркушів ( найменування звіту – перший аркуш, сам висновок –другий аркуш ), не може бути прийнятий судом в якості доказу зазначеної вартості, оскільки : по перше - не є висновком судового експерта, по друге - не містить докладного опису проведених досліджень, зроблених в результаті їх висновки, по третє –загальна ринкова вартість майна, зазначена у вказаному висновку, не співпадає з вартістю майна перереданого в управління за умовами договору.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у задоволенні позовних вимог - відмовити.



Суддя


І.М. Кощеєв


Рішення оформлене відповідно дост.84 ГПК України 14.08.2006р.