Рішення №423001


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


Постанова

Іменем України


30 січня 2007 року


Справа № 2-20/14160-2006


                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Видашенко Т.С.,

суддів                                                                      Заплави Л.М.,

                                                                                          Латиніна О.А.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник;

представник відповідача: Лєвашкіна Маргарита Анатоліївна, дов. № 2 від 01.12.2006, Бахчисарайське районне споживче товариство;

представник відповідача: не з'явився, Бахчисарайська міська Рада

представник третьої особи: Бур'янов Григорій Євгенович (повноваження перевірені), Голова, Споживче товариство "Весна"

розглянувши апеляційну скаргу Бахчисарайського районного споживчого товариства на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 23 жовтня 2006 року у справі № 2-20/14160-2006

за позовом           Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника (вул. Річна, 133, Бахчисарай, 98405)

до 1.           Бахчисарайського районного споживчого товариства (вул. Сімферопольська 5-а, Бахчисарай, 98403)

2. Бахчисарайської міської ради (вул. Сімферопольська, 14, Бахчисарай, 98400)

третя особа: споживче товариство "Весна" (вул. Будьоного, 19, Бахчисарай)

про визнання недійсним договору

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року у справі № 2-20/14160-2006 (суддя Луцяк М.І.) задоволений позов Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника до Бахчисарайського районного споживчого товариства, Бахчисарайської міської ради про визнання недійсним договору.

Визнаний недійсним договір № 78 від 22 травня 2006 року про оренду земельної ділянки площею 0,7226 га, укладений між Бахчисарайським районним споживчим товариством і Бахчисарайською міською радою в особі міського голови Кретова Д.С.

З Бахчисарайського районного споживчого товариства на користь Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника стягнуто 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

З Бахчисарайської міської ради на користь Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника стягнуто 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 59,00 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

Не погодившись з рішенням суду, Бахчисарайське районне споживче товариство звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, провадження по справі припинити.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, Бахчисарайське районне споживче товариство вважає, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги положення статті 13 Конституції України, відповідно до якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Крім того, як вважає заявник апеляційної скарги, поза увагою господарського суду Автономної Республіки Крим залишилось те, що повноваження у сфері передачі земельних ділянок у користування були делеговані виконавчому комітету Бахчисарайської міської ради згідно з рішенням 2 сесії 23 скликання Бахчисарайської міської ради народних депутатів від 23 червня 1998 року „Про прийняття делегованих повноважень виконавчим комітетом міської ради” відповідно до положень пункту „б” статті 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР.

Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 січня 2007 року здійснена заміна судді Лисенко В.А. на суддю Латиніна О.А.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2006 року задоволено клопотання Бахчисарайського районного споживчого товариства, до участі у справі у якості третьої особи залучено споживче товариство „Весна”.

Слухання справи неодноразово відкладалось, у судове засідання 30 січня 2007 року Бахчисарайська міська рада та Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник не з'явилися, про місце і час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Таким чином, вказані учасники судового процесу не скористалися своїм процесуальним правом у справі на участь свого представника в засіданні суду апеляційної інстанції. Суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність даних учасників судового процесу за наявними у справі доказами, оскільки згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Повторно розглянувши матеріали справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2006 року між Бахчисарайською міською радою (Орендодавець) та Бахчисарайським районним споживчим товариством (Орендар) укладений договір оренди землі № 78.

Відповідно до пункту 1 вказаного договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки, які знаходяться: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Бахчисарай, вул.. Будьонного, пров. Базарний (відповідно до плану), у тому числі за угіддями /згідно форми № 6-зем./: забудовані землі, які використовуються у комерційних цілях.

Вважаючи, що вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, суперечить йому, Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про визнання договору оренди землі № 78 від 22 травня 2006 року недійсним відповідно до статей 215, 216 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши позовні вимоги, вважає, що вони необґрунтовані та не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням № 5 виконавчого комітету Бахчисарайської міської ради від 11 січня 1974 року та рішенням № 392 виконавчого комітету Бахчисарайської районної ради народних депутатів від 28 вересня 1984 року земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, була надана державній організації –Дирекції ринку для будівництва колгоспного ринку у місті Бахчисарай.

З метою впорядкування роботи колгоспних ринків 26 лютого 1987 року Центральним комітетом КПРС та Радою Міністрів була прийнята Постанова № 265 „Про заходи щодо поліпшення роботи колгоспних ринків”, якою було визнане доцільним передати безкоштовно в установленому порядку колгоспні ринки організаціям споживчої кооперацій.

На підставі вказаного нормативного акту, а також Постанови Кримоблспоживсоюзу від 20 лютого 1989 року „Про реорганізацію управління торгівлі сільгосппродуктами та ринків” Правління Бахчисарайського районного споживчого товариства з 15 березня 1989 року прийняло у свій склад Бахчисарайський центральний ринок по вул. Будьонного, у тому числі і нерухоме майно, розташоване на центральному колгоспному ринку по вул. Будьонного.

Згідно з діючим на момент виникнення правовідносин сторін земельним законодавством, а саме Основами земельного законодавства Союзу РСР та союзних республік, затвердженими Законом Союзу РСР від 13 грудня 1968 року, а також Земельним кодексом Української РСР на землях міст при переході права власності на будівлю також переходить право користування земельною ділянкою або її частиною.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що право користування спірною земельною ділянкою під будівлями ринку, як цілісного майнового комплексу, перейшло до Бахчисарайського районного споживчого товариства з 15 березня 1989 року.

Рішенням 6 сесії 23 скликання Бахчисарайської районної ради від 18 грудня 1998 року № 59 були затверджені технічні звіти з інвентаризації та Бахчисарайському районному відділу земельних ресурсів постановлено видати Бахчисарайському районному споживчому товариству державний акт на право постійного користування землею.

Рішенням Бахчисарайського міськвиконкому № 31 від 03 січня 2001 року Бахчисарайському районному споживчому товариству узгоджено місцерозташування центрального ринку по вул. Будьонного.

Рішенням Бахчисарайського міськвиконкому № 32 від 10 січня 2001 року затверджений проект відведення земельної ділянки для обслуговування центрального ринку та земельна ділянка площею 0,7226 га надана у користування Бахчисарайському районному споживчому товариству.

На підставі вказаних рішень 22 травня 2006 року між Бахчисарайською міською радою та Бахчисарайським районним споживчим товариством укладений спірний договір оренди землі № 78.

Враховуючи те, що відповідно до рішення 2 сесії 23 скликання Бахчисарайської міської ради народних депутатів від 23 червня 1998 року „Про прийняття делегованих повноважень виконавчим комітетом міської ради”, а також згідно з положенням пункту „б” статті 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” повноваження у сфері передачі земельних ділянок у користування були делеговані виконавчому комітету Бахчисарайської міської ради, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо відсутності повноважень на прийняття рішення щодо передачі землі в оренду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник посилався на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель історико-культурного призначення.

Відповідно до статті 32 Закону України „Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 року № 1805-III порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Пунктом 19 спірного договору оренди землі встановлена заборона Орендарю –Бахчисарайському районному споживчому товариству здійснювати земляні-будівельні роботи без дозволу на ці роботи відповідних установ і організацій.

Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком господарського суду Автономної Республіки Крим щодо невідповідності спірного договору вимогам Закону України „Про охорону культурної спадщини”.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір оренди землі від 22 травня 2006 року № 78 був укладений між Бахчисарайською міською радою та Бахчисарайським районним споживчим товариством з додержанням норм діючого законодавства, у зв’язку з чим підстав для визнання його недійсним не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Бахчисарайського районного споживчого товариства задовольнити.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 жовтня 2006 року у справі № 2-20/14160-2006 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. У задоволенні позову Бахчисарайського державного історико-культурного заповідника відмовити.

                                                  

Головуючий суддя                                                  Т.С. Видашенко

Судді                                                                                Л.М. Заплава

                                                                                О.А.Латинін