Рішення №423004


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


Постанова

Іменем України


06 лютого 2007 року


Справа № 2-30/14402-2006


Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Сотула В.В.,

суддів                                                                      Гонтаря В.І.,

                                                                                Прокопанич Г.К.,

за участю представників сторін:

позивача: Андреєв С.О., дов. № 1-ЮА від 11.01.205

відповідача: Коновалова О.К., дов. № 369 від 09.03.2006

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 18.12.2006 у справі № 2-30/14402-2006

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Інвест"

(вул. Правди, 53-229,Запоріжжя,69000)

до державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ"

(вул. Шаляпіна, 1,Новий Світ, м. Судак,98032)

про стягнення 36901,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду АР Крим від 18.12.2006 у даній справі позов товариства з обмеженою відповідальністю "Кронос-Інвест" задоволено частково.

          З державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" на користь позивача стягнуто пеня в сумі 42733,66 грн., збитки в сумі 478546,06 грн., державне мито в сумі 9058,82 грн. і 109,92 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

          На зазначене рішення суду відповідачем подана апеляційна скарга, в якій сторона просить його скасувати в повному обсязі.

Сторона вважає, що оскаржене рішення прийнято з порушенням вимог статей 251,252,254, 526,712 Цивільного кодексу України, статей 265,267 Господарського кодексу України та статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

          У відзиві на апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Кронос-Інвест" просило судову колегію залишити апеляційну скаргу без задоволення, а резолютивну частину змінити в частині розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача.

                    Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.                    

22 лютого 2005 року державне підприємство "Завод шампанських вин "Новий Світ" (постачальник) далі - ДП ЗШВ „Новий Світ”) та товариство з обмеженою відповідальністю „Кронос-Інвест” (дистриб’ютор) (далі –ТОВ „Кронос-Інвест”) уклали договір на ексклюзивний продаж товару № 22/2-1 (05), згідно з яким, постачальник поставляє, а дистриб’ютор покупає товар з метою подальшої реалізації покупцям і приймає на себе зобов’язання по розповсюдженню та реалізації товару на умовах, передбачених даним договором.

Договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2006, а в частині взаємних заліків –до повного виконання зобов’язань сторонами (пункт 11.1 договору).

Як передбачено пунктом 2.1.1. договору постачальник зобов’язується підтримувати дистриб’ютора в регіоні через постійні та своєчасні поставки товару згідно із замовленнями дистриб’ютора протягом строку дії договору.

Планування поставок узгоджено сторонами в розділі ІІІ договору.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 договору, дистриб’ютор подає орієнтований план продажу/поставки на квартал до 20 числа наступного поточного місяця кварталу, а на наступний місяць до 20 числа поточного місяця із зазначенням кількості і асортименту товару за допомогою факсимільного зв’язку і/або електронної пошти, з послідуючим відправленням на адресу покупця письмового документа протягом двох банківських днів.

Постачальник зобов’язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання плану продажу представити за допомогою факсимільного зв’язку план відвантаження товару на наступний квартал та наступний місяць в розрізі дат та асортименту для виконання названого плану продажу/поставок.

Поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок дистриб’ютора (пункт 5.2. договору).

Згідно з пунктом 5.3. договору строк поставки продукції встановлюється згідно заявки дистриб’ютора, якщо інше не зазначено в заявці дистриб’ютора. Днем поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарних накладних.

Як вбачається із матеріалів справи, 15.08.2005 року заявками (планом) на поставку товару № 242 та 243 позивач просив відповідача представити йому план відвантаження товару на вересень 2005 року (арк.с. 16) та вересень-грудень 2005 року (арк.с. 17).

                    Однак, відповідач план відвантаження товару не направив і товар не поставив.

Вказані обставини є підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки на підставі пункту 6.6 договору.

                    Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.

                    Заявою від 05.12.2006 (арк.с. 87-91), на підставі пункту 6.6 договору, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за період з 20.08.2005 по 19.08.2006 в сумі 494674,55 грн. та, на підставі пункту 11.8 договору, збитки в сумі 478546,06 грн.

                    Рішенням суду першої інстанції від 18.12.2006 суму пені зменшена на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до розміру –42733,66 грн., збитки стягнути в сумі 478546,06 грн.

                    Рішення суду мотивовано статтями 663, 530, 251 ,253, 525, 526, 611 Цивільного кодексу України і статтями 225,232 Господарського кодексу України.

                    Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні, виходячи з наступного.

                    Враховуючи, що за своєю правовою природою спірний договір є договором поставки, правовідносини, які виниклі між сторонами, підлягають врегулюванню параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України.

                    Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

                    Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі .

          Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

                    Сторонами у справі в договорі від 22.02.2005 встановлений наступний порядок і строки поставки товару:

                    Відповідно до умов пунктів 3.1 і 3.2 договору встановлено , що позивач повинен був подати орієнтований план продажу/поставок на квартал до 20 числа наступного поточного місяця кварталу, а на наступний місяць до 20 числа поточного місяця, з вказівкою кількості та асортименту товарів за допомогою електронних засобів зв’язку, з наступним направленням письмового документу протягом 2- х банківських днів з моменту одержання плану продажів надати за допомогою факсимільного зв’язку план відвантаження товару на наступний квартал і наступній місяць у розрізі дат і асортименту для виконання зазначеного плану продажу / поставок.

                    Пунктами 5.1 і 5.2 договору встановлено, що постачальник поставляє товар на умовах самовивозу зі складу заводу постачальнику, зміна умов можлива на підставі погодженої з постачальником заявки дистриб’ютора. Поставка товару здійснюється партіями на підставі заявок дистриб’ютора.

                    При цьому, пунктом 4.3 договору передбачено, що дистриб’ютор не пізніше трьох календарних днів до моменту відвантаження зобов’язаний здійснити авансові платежі на підставі виставленого постачальником рахунку.

                    Як встановлено судом, 15.08.2005 позивач направив відповідачеві заявку (план) № 242 на поставку товару на вересень 2005 року і заявку (план) № 243 на поставку товару , яка планувалась в період з вересня по грудень 2005 року включно. Заявка (план) поставки товару складена в розрізі асортименту і кількості товару (арк.с. 16-17).

                    Факт отримання вказаних заявок 16.08.2006 не спростовується відповідачем і підтверджується матеріалами справи (арк.с.18-20,22).

                    Однак, в порушення пунктів 3.1 і 3.2 договору, постачальник в трьохденний строк з дати одержання заявки (плану) не направив дистриб’ютору плану відвантаження товару в розрізі дат та асортименту для виконання плану продаж ( поставок).

                    При цьому, в пункті 5 листа № 1166 від 17.08.2005 року (арк.с. 21-22) відповідач вказує на те, що заявки будуть виконані тільки після переукладення нової форми дистриб’юторського узгодження, (разом з усім додатком).

Судова колегія згодна з висновком суду першої інстанції про те, що цей лист слідує розцінювати як односторонню відмову відповідача від виконання зобов’язання згідно договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що цією нормою закону не передбачена неприпустимість відмови від виконання умов договору, є необґрунтованими. Оскільки призначення будь-якого зобов’язання полягає в ідеї його виконання, тому відмова від його виконання рівноцінна відмові від самого зобов’язання.

Так, і в пункті 11.8 договору, і в пункті 2.4.1 договору передбачена відповідальність за відмову від виконання умов договору постачальника.

Тільки пункт 2.4.1 договору передбачає відшкодування реальних витрат по рекламуванню і просуненню товару, а пунктом 11.8 - збитки у вигляді неотриманого прибутку.

Посилання відповідача на пункт 3.3 договору необґрунтована, оскільки згідно вказаної умови договору кожна сторона зобов’язана попередити другу сторону про неможливість виконати заявку в строк, не пізніше, чим за п’ять днів до її виконання.

Тобто, вищевказаний пункт спірного договору передбачає неможливість виконання заявки.

Однак, в листі № 1166 від 17.08.2005 (арк.с.21-22) відповідач не навів підстав невиконання заявки по причині неможливості, а послався тільки на необхідність переукладення нової форми дистриб’юторської угоди. Однак, цей порядок регламентується статтею 188 Господарського кодексу України та відповідачем додержаний не був. Інших доказів неможливості виконання заявки відповідачем суду не надано.

Також апеляційна інстанція не може узгодиться із доводами заявника апеляційної скарги про те, що, так як позивач не вказав у своїх заявках строки, в які він одержить товар у постачальника, у відповідача не виникли зобов’язання по поставці товару в строк 30.09.2005 року, 31.12.2005 року, та не настала відповідальність, передбачена пунктом 11.8 договору.

Відповідно до пункту 5.3 договору, строк поставки продукції встановлюється згідно заявки дистриб’ютора, якщо інше не зазначено в заяві дистриб’ютора. Днем поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін товарних накладних.

Однак, як вказано вище в цій постанові, вказаним діям позивача передує надання відповідачем плану поставки товару на квартал та місяць у розрізі дат відвантажень, що останнім виконано не було.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначив момент закінчення строків поставок, виходячи з наступного.

Заявка (план) № 242 від 15.08.2005 року (арк.с.16) надана позивачем на відвантаження товару у вересні 2005 року, згідно цього твердження відповідача про відсутність строку відвантаження з’являється необґрунтованою.

Відповідно до пункту 1 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. (частина 1 статті 252 Цивільного кодексу України ).

Згідно з пунктом 3 статті 254 цього Кодексу строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Отже, строк закінчення відвантаження товару у вересні 2005 року становить - 30.09.2005 року.

Таким чином, довід заявника скарги про те, що у відповідача не виникло зобов’язання по поставці товару в строк до 30.09.2005 року та 31.12.2005 року являється необґрунтованим.

Доводи позивача, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу, в частині зміни резолютивної частини рішення, не можуть бути враховані судовою колегією, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "Кронос-Інвест" апеляційна скарга на рішення суду від 18.12.2006 у даній справі в установленому законом порядку до суду апеляційної інстанції не подавалась.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду від 18.12.2006 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга –без задоволення.

Керуючись статтями 101, 103( пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                            

                                                   ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2006 у справі № 2-30/14402-2006 залишити без змін.

Апеляційну скаргу державного підприємства "Завод шампанських вин "Новий Світ" залишити без задоволення.                     

Головуючий суддя                                         В.В.Сотула

Судді                                                                                Г.К. Прокопанич

                                                                                          В.І. Гонтар