Рішення №423030

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р.

Справа № 3/328/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.,

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі судового засідання Храмшиній І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився

від відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СГ ТОВ „Інгульське”

на постанову господарського суду Миколаївської області від 02.11.2006р.

зі справи № 3/328/06

за позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: СГ ТОВ „Інгульське”

про стягнення 30955,54 грн.

встановив:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів 26.06.2006р. звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до СГ ТОВ „Інгульське” про стягнення 30955,54 грн., посилаючись на порушення відповідачем ст.19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а саме нестворення 7 робочих місць для інвалідів.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 02.11.2006р. (суддя О.Г. Смородінова) позов задоволено. Стягнуто з СГ ТОВ „Інгульське” на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції у розмірі 30955,54 грн. грн.

СГ ТОВ „Інгульське”, не погодившись із постановою суду, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати і прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову Фонду соціального захисту інвалідів відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, у підприємства виникає обов’язок працевлаштування інваліда лише при наявності пропозиції визначених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” органів, чи у разі звернення інваліда самостійно, а крім того, судом не досліджена така обставина, як розмір прибутку підприємства в 2005р., а відповідно і можливість стягнення штрафних санкцій.

Своїм процесуальним правом взяти участь у судовому засіданні апеляційної інстанції сторони не скористались.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, об’єднань, установ, незалежно від форм власності та господарювання, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від загальної чисельності працюючих.

Як вбачається із звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., СГ ТОВ „Інгульське” повинно було забезпечити 8 робочих місць для праці інвалідів. За даними вказаного звіту, на підприємстві фактично працював 1 інвалід.

Згідно ст. 20 вищезазначеного Закону України, підприємства, установи та організації, незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих менша, ніж встановлено нормативом, щорічно сплачують відділенню Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньомісячної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 4422,22 грн.

Сума штрафних санкцій відповідно становить 30955,54 грн.

В зв’язку з ухиленням відповідача від сплати цих коштів, Миколаївське ОВ ФСЗІ і звернулось з позовом про стягнення цієї суми.

Відповідачем пояснень та доказів на спростування позовних вимог до господарського суду не надано.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що фактичне робоче місце для інваліда може бути створене лише при наявності пропозиції про працевлаштування інваліда, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, для якої категорії інвалідів необхідно створити робочі місця, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки пунктом 1 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314, визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві, в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда. Згідно з пунктами 3, 5 цього Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Також не приймаються судовою колегією до уваги посилання скаржника на не дослідження судом першої інстанції розміру прибутку підприємства в 2005році, а відповідно і можливості стягнення штрафних санкцій, так як це не може бути підставою для несплати передбачених законодавчими нормами штрафних санкцій за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підстави для її скасування відсутні.


Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів


ухвалила:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 02.11.2006р. у справі № 3/328/06 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.



Головуючий суддя                                                              Л.І. Бойко


Судді:                                                             Т.А. Величко


А.М. Жукова