Рішення №423033

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2007 р.

Справа № 25/423-06-10841

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Сидоренко М.В.

суддів Таценко Н.Б., Мишкіної М.А.

при секретарі судового засідання Кійко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Буяджі І.І.

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ліквідаційної комісії АТЗТ „Чорноморський регіональний інвестиційний фонд”

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 18.12.2006 р. про припинення провадження

у справі № 25/423-06-10841

за позовом Ліквідаційної комісії АТЗТ „Чорноморський регіональний інвестиційний фонд”

до ВАТ „Одеський завод мінеральної води „Куяльник”

про вчинення дій, передбачених п. „г” ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”;

про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 17500 грн.


В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою господарського суду від 18.12.2006 р. (суддя Малярчук І.А.) припинено провадження у справі за позовом ліквідаційної комісії АТЗТ „Чорноморський регіональний інвестиційний фонд” до ВАТ „Одеський завод мінеральної води „Куяльник” по п. 1-1 ст. 80 ГПК України із-за відсутності предмету спору, оскільки відповідачем здійснені всі дії передбачені п. „г” ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”, що підтверджено актом приймання-передачі документів від 14.12.2006 р. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат, які складаються з витрат на оплату державного мита в сумі 85 грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 17500 грн. із-за відсутності вини відповідача у виникненні даного спору, врегулювання даного спору мирним шляхом та визначення позивачем значно завищеної відповідно до обсягу часу та роботи вартості послуг адвоката документально не підтвердженої.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду позивач звернувся з уточненою апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині повної відмови у вимозі про стягнення вартості судових витрат на послуги адвоката, про стягнення витрат по сплаті інформаційного забезпечення судового процесу та по сплаті держаного мита. При цьому, скаржник обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом порушено норми процесуального права ст. ст. 28, 32, 33, 43, ч. 2 ст. 49 ГПК України, оскільки факт надання послуг адвокатом та понесення позивачем витрат на них, залишився поза увагою суду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи із-за необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши голову ліквідаційної комісії, колегія суддів, приходить до наступного.

Позивач звернувся до господарського суду з уточненою позовною заявою про вчинення ВАТ дій передбачених п. „г” ст. 10 Закону України „Про господарські товариства”, а саме, просить надати йому копії протоколів всіх загальних зборів акціонерів, засідань спостережної ради, ревізійної комісії, правління ВАТ починаючи з 1996 р.; угод предметом яких є майно, вартість якого складає 10 і більше відсотків чистих активів ВАТ та які можуть вплинути на ринкову вартість акцій; інформацію про порядок відчуження (результати проведення конкурсів (аукціонів)) майна та звіт про розмір використання отриманої виручки з посиланням на отриманні повноваження від акціонерів на здійснення вищевказаних дій з копіями договорів чи інших документів, згідно яких були зроблені вищевказані дії та про стягнення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 17500 грн.

В процесі розгляду справи позивач надав до суду заяву про припинення провадження у справі по п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині позовних вимог про надання йому копій документів про діяльність товариства.

Оскаржуваною ухвалою припинено провадження у справі з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. При цьому висновок суду щодо припинення провадження по справі по п. 1 - 1 ст. 80 ГПК України із-за відсутності предмету спору не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до п. „г” ст. 10 Закону України „Про господарські товариства” (далі –Закон про товариства) учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства та на вимогу учасника товариство зобов’язане надавати останньому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Як видно з матеріалів справи, позивач являється учасником господарського товариства - ВАТ „Одеський завод мінеральної води „Куяльник” - відповідача по даній справі, а тому, враховуючи наведені вище приписи п. „г” ст. 10 Закону про товариства, він (позивач) має право одержувати від відповідача інформацію про діяльність товариства. Але при правовому аналізі наведеної норми Закону про товариства слід дійти висновку, що для реалізації такого права позивач обов’язково повинний був звернутись до відповідача з відповідною вимогою. Отже, право позивача буде порушене лише тоді, коли товариство, в даному випадку –відповідач, не надасть на його вимогу інформацію. Відтак, звертаючись з даним позовом, у відповідності до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, саме позивач зобов’язаний був довести факт порушення його прав. Отже, предметом доказування в даному спорі є саме факт звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою та не надання останнім на цю вимогу визначеної законодавцем інформації.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач на дату звернення з позовом взагалі не довів порушення його прав товариством, а наданий ним лист № 99 від 07.08.2006 р., на зворотній стороні якого міститься ксерокопія поштової квитанції, при наявності заперечень з боку відповідача про неотримання цього листа, не може бути належним доказом саме звернення позивача з відповідною вимогою.

Наявний же в матеріалах справи другий лист позивача № 148 від 04.12.2006 р. (а. с. 45) з вимогою надати інформацію, на зворотній стороні якого міститься ксерокопія поштової квитанції та опису вкладення, що підтверджують направлення останнього, а також факт надання відповідачем інформації, який підтверджується актом приймання-передачі документів від 14.12.2006 р. (а. с. 106), та заява позивача про відмову від позову, свідчать про відсутність порушення прав останнього саме на дату звернення з даним позовом.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції на зазначені вище вимоги чинного законодавства та фактичні обставини справи уваги не звернув, безпідставно прийняв відмову позивача від позову і припинив провадження у справі замість розгляду спору по суті з прийняттям відповідного рішення.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направляється на розгляд до господарського суду. Апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, судова колегія, –


П о с т а н о в и л а :


Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 18.12.2006 р. по справі № 25/423-06-10841 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області.

Видати скаржнику довідку на повернення з Державного бюджету України державного мита сплаченого за квитанцією № 16 від 28.12.2006 р. в сумі 87,50 грн.

          

Головуючий суддя                                                            Сидоренко М.В.


Суддя                                                                                Таценко Н.Б.

Суддя                                                                        Мишкіна М.А.