Рішення №423037

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 лютого 2007 р.

№ 12/286


Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Крошенський цегельний завод”, м. Житомир (далі - Завод)

на рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.10.2006

зі справи № 12/286

за позовом відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго”, м. Житомир (далі –ВАТ “ЕК “Житомиробленерго”)

до Заводу

про стягнення 23 964, 04 грн. та

зустрічним позовом Заводу

до ВАТ “ЕК “Житомиробленерго”

про визнання звернень щодо коригування договірних величин споживання електроенергії погодженими та зобов’язання відповідача припинити систематичний тиск на відповідача за первісним позовом.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Заводу –Хоменка С.О.,

ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” –Приведьона В.М.


За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України


ВСТАНОВИВ:


Первісний позов було подано про стягнення 23 964, 04 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії (далі - електроенергія) понад договірні величини.

Зустрічний позов було подано про:

визнання звернень від 09.09.2005 та від 28.09.2005 “на коригування договірних величин споживання електроенергії такими, що є погодженими”;

зобов’язання ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” “припинити систематичний тиск на підприємство відповідача, визнавши нарахування сум за перевищення ліміту неправомірним”.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 (колегія суддів у складі: Ляхевич А.А. –головуючий, судді Вечірко І.О. і Зарудяна Л.О.), первісний позов задоволено: з Заводу стягнуто на користь ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” 23 964, 04 грн. “підвищеної плати” та суму судових витрат зі справи; провадження у справі щодо зустрічних позовних вимог припинено на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 26 Закону України “Про електроенергетику”, Правила користування електричною енергією, а також на умови укладеного сторонами договору виходили з обґрунтованості первісного позову; що ж до зустрічних позовних вимог, то спір за ними, на думку названих судових інстанцій, не підлягає вирішенню в господарських судах України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Завод просить оскаржувані рішення та постанову з даної справи скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а вимоги зустрічного позову задовольнити. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального і процесуального права, в тому числі частини першої статті 193 Господарського кодексу України, частини першої статті 626, частини першої статті 651, статті 654 ЦК України, статей 1, 2, 42, 43, 12, 22 ГПК України, та неповним з’ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття помилкових судових рішень зі справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- Житомирським районом електричних мереж, який є виробничим підрозділом ВАТ “ЕК “Житомиробленерго”, і Заводом було укладено договір від 21.11.2003 на постачання електроенергії (далі - Договір), згідно з яким ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” зобов’язалося постачати Заводові електроенергію, а останній –оплачувати її вартість, не порушувати Правила користування електричною енергією та умови Договору;

- у додатку № 1 до Договору сторони погодили обсяг постачання електроенергії в розмірі 22 000 кВт. год.;

- Заводом спожито електроенергії: за жовтень 2005 року –53 028 кВт. год., а за грудень 2005 року –63 380 кВт. год.;

- за розрахунками ВАТ “ЕК “Житомиробленерго”, Завод допустив споживання електроенергії понад договірну величину: за жовтень 2005 року –31 028 кВт. год., а за грудень 2005 року –63 380 кВт. год.;

- на підставі статті 26 Закону України “Про електроенергетику” ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” нарахувало Заводові підвищену плату за споживання електроенергії понад договірні величини в розмірі двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини споживання: у жовтні 2005 року –9 832, 77 грн., у грудні 2005 року –14 131, 27 грн. та виставило Заводові відповідні рахунки на оплату;

- Завод зазначені рахунки не оплатив, а в обґрунтування своїх заперечень посилається на листи від 09.09.2005 № 40 і від 28.09.2005 № 145, в яких просив ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” збільшити ліміт споживання електроенергії до 65 000 кВт. год. Завод вважає, що порушення ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” порядку розгляду цих листів має наслідком погодження ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” збільшення ліміту споживання електроенергії, а тому вимоги щодо нарахування підвищеної плати за споживання електроенергії є, на думку Заводу, необґрунтованими;

- за пунктом 2.2.2 Договору Завод зобов’язався дотримуватися режиму споживання електроенергії згідно з умовами розділу 5 Договору;

- розділ 5 Договору встановлює порядок визначення договірних величин споживання електроенергії та потужності:

згідно з пунктом 5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електроенергії та потужності на наступний рік споживач (Завод) не пізніше 15 листопада поточного року надає постачальникові електроенергії відомості про розмір очікуваного споживання електроенергії (додаток “Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу”); саме на виконання умов цього пункту сторони підписали згаданий додаток № 1 до Договору;

у пункті 5.5 Договору сторони передбачили порядок збільшення договірних (граничних) величин споживання електроенергії, згідно з яким у разі необхідності такого збільшення споживач зобов’язаний здійснити попередню оплату та звернутися до енергопостачальної організації за відповідним дозволом;

- згідно з пунктом 2.2.3 Договору розрахунковим періодом вважається період з 21 числа по 20 число включно і цей період прирівнюється до календарного місяця; розрахунковим періодом за жовтень 2005 року був період з 21.09.2005 по 20.10.2005, а за грудень 2005 року –з 21.11.2005 по 20.12.2005;

- відповідно до пункту 7.3 Договору остаточний розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше п’яти діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії на місяць з врахуванням сальдо на початок місяця;

- Завод звернувся до ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” з листом від 28.09.2005 № 145 про збільшення ліміту споживання електроенергії до 65 000 кВт. год. помісячно, повідомивши про здійснення попередньої оплати в сумі 10 000 грн. і при цьому пропустив строк звернення щодо збільшення договірних (граничних) величин споживання електроенергії на жовтень 2005 року, оскільки звернувся пізніше, ніж почався розрахунковий період; а на період: грудень 2005 року –взагалі не здійснив попередньої оплати;

- дозволу ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” на збільшення договірної величини електроспоживання Завод не отримав, про що свідчать листи названої компанії, в яких зазначається, що споживання електроенергії може бути скориговане за умови попередньої оплати заявленого обсягу до початку розрахункового періоду і що питання збільшення ліміту споживання електроенергії на наступні місяці може бути вирішене за умови проведення попередньої оплати не пізніше ніж за 10 днів до закінчення розрахункового періоду та додаткового звернення;

- за пунктом 9.1 Договору додатки до останнього, в тому числі додаток № 1 про погодження договірних величин споживання електроенергії у розмірі 22 000 кВт. год., є невід’ємними частинами Договору; усі зміни і доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками сторін.

Відповідно до абзацу другого пункту 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови названої Комісії від 22.08.2002 № 928, далі – Правила), останні є обов’язковими для споживачів, замовників, а також підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії.

Пунктом 5.1 Правил передбачено, що постачання електричної енергії всім споживачам здійснюється постачальником електричної енергії відповідно до режимів, передбачених договорами.

Згідно з абзацом першим пункту 6.1 згаданих Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

З урахуванням наведеного заслуговує на увагу посилання Заводу на положення абзацу пункту 5.2 Договору, за яким (згідно з текстом, наведеним у касаційній скарзі) за підсумками розрахункового періоду договірна величина споживання електроенергії коригується постачальником електроенергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електроенергії та відповідно здійснюється коригування договірної величини рівня електричної потужності.

Господарські суди у розгляді даної справи мали з’ясувати, по-перше, наявність у Договорі відповідної умови, по-друге (за її наявності) –чи впливала вона і яким чином на корегування договірної величини спожитої Заводом електроенергії у спірні періоди часу (жовтень і грудень 2005 року) з огляду на здійснення Заводом передоплати за електроенергію (якщо така передоплата здійснювалася).

Крім того, підлягає перевірці довід скаржника стосовно надсилання ним ВАТ “ЕК “Житомиробленерго” листа від 09.09.2005 № 40 з приводу збільшення ліміту споживання електроенергії, на який, за твердженням Заводу, відповідь своєчасно надана не була. Встановлення та правова оцінка пов’язаних з цим обставин мала значення для правильності з’ясування судом додержання Заводом визначеного Договором порядку звернення до енергопостачальної організації за дозволом на відповідне збільшення, в тому числі строку такого звернення.

Не встановивши належним чином повного кола обставин, що входять до предмету доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак з метою усунення згаданих недоліків справа має бути передана на новий розгляд до місцевого господарського суду.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до законодавства.

Що ж до зустрічного позову в даній справі, то в його розгляді попередніми судовими інстанціями порушено норми матеріального і процесуального права, в тому числі застосований названими судовими інстанціями пункт 1 частини першої статті 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Так, Верховним Судом України у постанові від 30.11.2004 № 18-62 з посиланням, зокрема, на приписи статті 124 Конституції України, статтю 22 Закону України “Про судоустрій”, статті 1 і 21 ГПК України викладено правову позицію, відповідно до якої сторонами у господарському судочинстві можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 ГПК України, а отже усі спори між юридичними особами підвідомчі господарським судам, крім винятків, прямо визначених законом.

Отже, спір за зустрічним позовом з даної справи підлягав вирішенню господарським судом.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено способи судового захисту цивільних прав та інтересів із зазначенням про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес і іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частина друга статті 20 Господарського кодексу України також містить перелік шляхів (способів) захисту суб’єктом господарювання своїх прав і законних інтересів, визначаючи й можливість захисту таких прав (інтересів) іншими передбаченими законом способами.

Водночас жодним законодавчим актом не встановлено (не передбачено) таких способів судового захисту прав або інтересів, як визнання звернень з приводу корегування величин споживання електроенергії такими, що є погодженими, або зобов’язання припинити систематичний тиск на підприємство та визнання нарахування сум за перевищення ліміту неправомірним. Попередніми судовими інстанціями не встановлено і скаржником не наведено обставин, що свідчили б про встановлення відповідних способів захисту прав або інтересів і в укладеному сторонами Договорі.

Відтак предмет зустрічного позову в цій справі не відповідає встановленим законом способам захисту прав або інтересів.

Верховним Судом України у постановах від 13.04.2004 зі справ №№ 10/732, 04/338 зазначено, що суд, дійшовши висновку про невідповідність предмета позову встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

Отже, у задоволенні зустрічного позову в даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:


1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Крошенський цегельний завод” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 19.06.2006 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 зі справи № 12/286 скасувати.

3. Справу № 12/286 у частині первісного позову відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Житомиробленерго” до відкритого акціонерного товариства “Крошенський цегельний завод” передати на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.



Суддя В. Селіваненко


Суддя І. Бенедисюк


Суддя Б. Львов