Рішення №423040

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 лютого 2007 р.

№ 2/1408


Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу спільного підприємства "Сприяння інвалідам", м. Житомир (далі –СП "Сприяння інвалідам")

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.10.2006

зі справи № 2/1408

за позовом СП "Сприяння інвалідам"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дари ланів", м. Андрушівка Житомирської області (далі –СТОВ "Дари ланів"),

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача –товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Соха", с. Павелки Андрушівського району Житомирської області (далі –ТОВ НВФ "Соха"),

про стягнення 10000 грн.


За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:


СП "Сприяння інвалідам" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 10000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду від 15.06.2006 (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 (колегія суддів у складі: суддя Зарудяна Л.О. –головуючий, судді Вечірка І.О., Ляхевич А.А.), в задоволенні позову відмовлено з мотивів відсутності факту заподіяння позивачеві немайнової шкоди.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СП "Сприяння інвалідам" просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення по суті спору, посилаючись на наявність причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача щодо неправомірного утримання належного позивачеві майна та приниженням ділової репутації СП "Сприяння інвалідам".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Представники сторін у судове засідання не з’явились.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- за договором про надання благодійної допомоги від 31.10.2005, укладеного СП "Сприяння інвалідам" (набувач) та ТОВ НВФ "Соха" (благодійник), позивачеві було передано рухоме майно на загальну суму 8500 грн.;

- у пункті 3 цього договору зазначено, що передане майно "знаходиться в чужому незаконному володінні та користуванні СТОВ "Дари ланів", сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Павелки" та приватного підприємства "Ельба-Інвест", тому набувач має право вимагати повернення від вказаних осіб переданого як благодійна допомога майна та вимагати відшкодування усіх пов’язаних з незаконним утриманням майна збитків";

- у листах від 12.09.2005 та від 16.09.2005 контрагенти позивача –товариство з обмеженою відповідальністю "Кентавр" та товариство з обмеженою відповідальністю "Івсат" –повідомили про припинення співпраці з СП "Сприяння інвалідам" з огляду на наявність судових спорів щодо перебування майна останнього у відповідача.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до частини другої названої статті моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації юридичної особи.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З наведеного випливає, що фактами, з якими матеріальний закон пов’язує настання цивільно- правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Як вбачається з установлених судовими інстанціями фактичних даних, на порушення статті 33 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивачем не доведено заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру як невідворотний результат протиправної поведінки відповідача. Адже, як вірно зазначено господарськими судами, незаконне утримання майна позивача порушує лише його майнові права, при цьому не впливаючи на ділову репутацію СП "Сприяння інвалідам". Отже, в даному разі передбачені законом підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди СП "Сприяння інвалідам" відсутні.

Таким чином, судовими інстанціями з достатньою повнотою встановлено обставини, що входять до предмету доказування зі справи, та цим обставинам надано правильну юридичну оцінку. Відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись статтями 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України


ПОСТАНОВИВ:


Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.10.2006 зі справи № 2/1408 залишити без змін, а касаційну скаргу спільного підприємства "Сприяння інвалідам" –без задоволення.



Суддя



В. Селіваненко

Суддя



Суддя

І. Бенедисюк



Б. Львов