Рішення №423044

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

06 лютого 2007 р.

№ 11/2674


Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.–головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро", м. Черкаси (далі –ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро")

на рішення господарського суду Черкаської області від 19.08.2006 та

постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.10.2006

зі справи № 11/2674

за позовом Херсонського обласного центру зайнятості, м. Херсон (далі –Центр зайнятості)

до ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро"

про стягнення 14561,07 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Центру зайнятості –Великої С.І.,

ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро" –Назаренка В.М.


За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України


ВСТАНОВИВ:


Позов подано про стягнення з відповідача 14120,67 грн. заборгованості з виплати страхового відшкодування та 440,40 грн. пені.

В подальшому позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення пені до 689,96 грн. з огляду на період прострочення здійснення страховиком страхової виплати.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.08.2006 (суддя Довгань К.І.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.10.2006 (колегія суддів у складі: суддя Федоров М.О. –головуючий, судді Рудченко С.Г., Міщенко П.К.), позов задоволено повністю. Названі судові акти місцевого та апеляційного господарських судів з посиланням на приписи статей 979, 982, 990 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та Закону України "Про страхування" (далі –Закон) мотивовано необхідністю виплати позивачеві страхового відшкодування з огляду на заподіяння йому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро" просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про порушення позивачем пункту 1.2 договору страхування від 28.12.2004 № 76/6/20 шляхом подання неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що є підставою для відмови страховика у здійсненні страхового відшкодування.

У відзиві на касаційну скаргу Центр зайнятості зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх судових інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- 28.12.2004 ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра" (страховик) та Центром зайнятості (страхувальник) укладено договір № 76/6/20 добровільного страхування автомобіля марки ДЕУ Леганза д.н. 716-76 ХО, відповідно до якого відповідач зобов’язався у разі настання страхового випадку, зокрема пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, здійснити страхове відшкодування; розмір страхової суми становить 69990 грн.; страховий тариф –5,7%; страхова премія –3989 грн.; франшиза при страховому випадку з вини водія –8% від страхової суми, а при страховому випадку без вини водія –5%;

- згідно з пунктом 7.1 зазначеного договору страхових зобов’язаний, зокрема:

"протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування;

здійснити виплату страхового відшкодування протягом 5 (п’яти) робочих днів після підписання страхового акта, який визначає розмір збитків";

- 27.11.2005 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки ДЕУ Леганза д.н. 716-76 ХО отримав механічні пошкодження, вартість яких відповідно до експертного звіту становить 17620,17 грн.;

- на момент дорожньо-транспортної пригоди названим автомобілем керував директор Центру зайнятості Єрашов Євген Олександрович, який перебував у відрядженні на підставі наказу позивача від 25.11.2005 № 307;

- постановою Суворовського районного суду м. Херсону від 24.01.2006 закрито провадження в адміністративній справі № 3-2851/2006 про притягнення Єрашова Є.О. до адміністративної відповідальності в зв’язку з відсутністю вини останнього у дорожньо-транспортній пригоді;

- 28.11.2005 позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування, надавши ЗАТ "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро" 20.12.2005, 09.02.2006 та 13.03.2006 витребувані відповідачем документи, які є необхідними для здійснення страхового відшкодування;

- 10.08.2006 відповідач прийняв рішення про відмову страхувальникові –Центру зайнятості –у виплаті страхового відшкодування на підставі пункту 3 статті 26 Закону з мотивів подання позивачем неправдивих відомостей про факт страхової події, що зафіксовано у відповідному акті;

- у зв’язку з несвоєчасною виплатою позивачеві страхового відшкодування на підставі пункту 7.1 названого договору з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 689,96 грн. за період прострочення з 25.02.2006 по 28.07.2006.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність передбачених Законом підстав для виплати позивачеві страхового відшкодування.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 988 ЦК України до обов’язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Статтею 25 Закону визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Господарські суди, встановивши факт надання позивачем страховикові усіх необхідних документів, що підтверджують настання страхової події та наявність у Центру зайнятості матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню за договором страхування від 28.12.2004, дійшли вірного висновку про наявність у відповідача обов’язку здійснити страхові виплати відповідно до умов цього договору та правомірно задовольнили позов.

Посилання ж скаржника на подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку як на підставу для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування відповідно до пункту 3 частини першої статті 26 Закону спростовуються установленими судовими інстанціями фактичними даними. Скаржником не наведено переконливих доводів про порушення господарськими судами правил оцінки доказів у встановленні обставини щодо надання позивачем необхідних документів для одержання страхового відшкодування. Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. До того ж, як вірно зазначено судовими інстанціями, наявність суперечностей у документах, складених різними установами, не є підставою для відмови страхувальникові у виплаті належного йому відшкодування.

Таким чином, господарські суди з достатньою повнотою встановивши обставини, що входять до предмету доказування, надали цим обставинам правильну юридичну оцінку. Отже, передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних рішення та постанови місцевого та апеляційного господарських судів відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:


Рішення господарського суду Черкаської області від 19.08.2006 та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.10.2006 зі справи № 11/2674 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Дніпро" –без задоволення.



Суддя            В. Селіваненко


Суддя І. Бенедисюк



Суддя Б. Львов